«Заздрість – ворог щасливих» (Епіктет, давньогрецький філософ)
“Чому йому (їй) все, а мені нічого”, “він цього не вартий…”, “це трапилося тільки тому, що…”, “йому просто пощастило”; або проекція – «це вони заздрять…», «світ жорстокий і несправедливий, тому треба робити все, щоб перемогти…».
Коли мова заходить про заздрість, багато хто уникає визнання її в собі, це одне з найпотаємніших почуттів у душі людини і вважається одним із семи смертних гріхів. Тому в соціумі склалася думка, що це ганебно у будь-яких проявах, навіть у відтінках. Це почуття тією чи іншою мірою є у всіх, але страх перед ним змушує це відкидати.
Заздрість завжди формується та діє у соціальних сферах: заздрять завжди комусь чи чомусь. І вона найчастіше помітна всім, крім того, хто заздрить, сила психічних захистів у цьому випадку дуже велика. Часто це раціоналізація чи проекція. Мета одна – врятувати свою самооцінку.
Досліджуючи це почуття, я можу сказати про два види заздрості. Це заздрість руйнівна та заздрість продуктивна.
Руйнівна – це бажання або знищити об’єкт заздрощів, або зробити йому так само погано, як заздріснику. Людина, яка заздрить приймає перевагу іншого, як причину своїх невдач і приниженого становища і повністю знімає з себе відповідальність за те, що відбувається в його житті. Це дитячий стан «ображеної дитини», яку, можливо, порівнювали з іншими у дитинстві. Ці люди не вміють радіти успіхам та перемогам оточуючих. Чому вона руйнівна? Тому що руйнує самого заздрісника. Заздрість виснажує психіку і, як наслідок, згубно впливає на здоров’я. З’являються соматичні прояви у вигляді фізіологічних симптомів (людина блідне від заздрощів, оскільки стискаються кровоносні судини і підвищується артеріальний тиск, або жовтіє від заздрощів, оскільки кров насичується жовчю) (Петтер Куттер, 1998). Заздривши, людина відчуває почуття неповноцінності, яке може породити депресію, що супроводжується пасивною агресією та гнівом на адресу найбільш щасливих людей. На тлі цих токсичних емоцій розвивається зловтіха, заздрісник починає отримувати задоволення, коли інший зазнає невдачі. Подібний спосіб підвищення самооцінки є хибним і призводить до внутрішнього спустошення, апатії. У такому стані дуже важко здорово мислити, досягати цілей, концентруючись виключно на благах інших, отримувати задоволення від спілкування з людьми, що оточують тебе. Навіть якщо добре маскуватися, люди зчитують негативні емоції заздрісника і їм стає некомфорно.
То справа, якщо заздрість продуктивна. Вона несе користь і для того, хто заздрить і для суспільства в цілому. Об’єкт продуктивної заздрості стає певним зразком і предметом захоплення. Заздрісник у такому разі – це людина, яку захоплюють здібності, якості чи досягнення іншої людини. Такий заздрісник прагнутиме наслідувати свого кумира і сподіватися, що колись він стане таким самим. З цими людьми дуже комфортно у суспільстві, у них багато енергії, радості, подяки, доброти, любові та співчуття до людей.
Який вид заздрості вибрати – це лише ваш вибір: руйнівну чи продуктивну. Якщо не можете впоратися з важкими для вас емоціями, можете вдатися до психолога. Адже чим більше ми транслюємо у світ кохання, тим більше його отримуємо. І подумайте, невже вам нема за що подякувати всесвіту?
Всім бажаю щастя та благополуччя!