“Ігри, в які грають люди” – книга американського психолога і психіатра Еріка Берна, яка опублікована в 1964 році і в основі якої лежить його робота, присвячена транзактному аналізу.
Автор описує три его-стани: “Батько”, “Дорослий” і “Дитина” – і стверджує, що багато негативних проявів можуть бути пов’язані зі змішанням або плутаниною цих ролей. Наприклад, начальник, який розмовляє зі своїм персоналом як суворий батько, в результаті провокує нездорові реакції своїх співробітників у вигляді примхливих спалахів роздратування та інших проявів зневажливої покори.
Друга половина книги описує серію ігор, у яких люди взаємодіють у вигляді транзакцій. За визначенням Берна, психологічна гра – це комунікація з іншими людьми, яка включає приховані транзакції (психологічні послання) і найчастіше призводить до негативних почуттів.
Під час прихованої транзакції учасник найчастіше вдає, оскільки створює видимість, що робить щось одне, а насправді робить зовсім інше. Всі ігри припускають “приманку”.
Берн формулює наступну «формулу»: Гачок + Кльов = Реакція → Перемикання → Перетин → Розплата («Виграш»). Гачок — приховане, зазвичай невербальне психологічне послання одного гравця іншому. Наприклад, гра «Спокуса», «Насильство» чи «Динамо» третього ступеня: під час цієї гри якась дівчина всім своїм виглядом і поведінкою показує свою сексуальну доступність, ніби закидає гачок. Кльов – “заковтування” гачка. Якийсь молодик вловлює її запрошення до гри, тобто клює і потрапляє на її гачок; реакція – він починає до неї чіплятися, будучи підсвідомо впевненим у її доступності. Перемикання – вона йому відмовляє, він бере її силою. Збентеження – вона: “Чому він мене зґвалтував?”, він: “Що трапилося, чому вона хотіла відмовити?” Розплата – вона у лікарні, він у в’язниці. Хочу трохи зупиниться у цій грі, т.як дуже багато хто не розуміє, чому ґвалтує саме їх і вважає, що це доля, випадковість, не пощастило. Насправді, є цьому деякі причини і можна провести аналіз і подивитися глибше. Я не кажу, що це стосується всіх без винятку, і не беру до уваги людей з нездоровою психікою чи відхиленнями. Це переважно стосується психологічно здорових людей.
При цій же психологічній грі (але в першому ступені) розплата була б м’якшою: у вигляді набору негативних емоцій обох гравців. Вона могла б розповісти подругам, який невдалий роман у неї був, а він міг би розповісти друзям, яка вона неприємна жінка.
Існують такі види ігор:
– ІГРИ НА ВСЕ ЖИТТЯ («Алкоголік, «Боржник», «Удар мене», «Попався, сукін син!», «Дивися, що я через тебе зробив» та їх основні варіанти.);
– СІМЕЙНІ ГРИ («Глухий кут», «Суд», «Фригідна жінка» та «Фригідний чоловік», «Загнана домогосподарка», «Якби не ти», «Бачиш, як я старався» та «Дорога»). Можливі наступні ситуації: дружина грає Жертву, терплячи побої та знущання чоловіка, а потім переключається у Переслідувача, роблячи з чоловіка Жертву – здає його до поліції.
– ІГРИ НА ВЕЧІРКАХ («Який жах!», «Вада», «Розтяпа» та «Чому б тобі не… – Так, але…»)
– СЕКСУАЛЬНІ ГРИ («Ну-но, подеріться», «Збочення», «Гвалтують!», «Панчохи» і «Скандал»);
– ІГРИ ЗЛОЧИННОГО СВІТУ («Поліцейські та злодії» (або «Козаки-розбійники»), «Як звідси вибратися» та «Надуємо Джо». Йдеться тут про крадіжки, обдурювання, шахрайство.
– ІГРИ В КАБІНЕТІ ПСИХОТЕРАПЕВТА («Оранжерея», «Я тільки намагаюся вам допомогти», «Того, хто потребує», «Селянка», «Психіатрія», «Дурачок», «Дерев’яна нога»)
– ДОБРІ ІГРИ («Трудова відпустка», «Кавалер» («Прихильниця»), «Радий допомогти», «Місцевий мудрець», «Вони будуть раді, що знали мене»).
Всі ігри ведуть до «розплати», у всіх іграх є елемент особистої користі, вигоди. У випадку з «Хорошими іграми», їх називають такими, в яких користь для суспільства переважує неоднозначність мотивів, особливо якщо гравці примиряються з цими мотивами без легковажності чи цинізму.
Оскільки навіть за найпродуманішої організації життя багато часу витрачається на ігри, слід ретельно відшукувати «хороші» гри.
Для того, щоб визначити гру, існують деякі ознаки:
– Ігри постійно, завжди повторюються знову і знову;
– Ігри не усвідомлюються Дорослим его-станом;
– Ігри закінчуються завжди тим, що гравці відчувають рекетні (не автентичні) почуття;
– Ігри включають обмін прихованими транзакціями;
– Ігри включають момент подиву або розгубленості.
А в які ігри ви граєте?
Ваш психолог.