Ви відчуваєте колись роздратування? У чому природа цього стану? Мало хто замислюється. Дратуємось на інших людей ми лише тоді, коли бачимо в них віддзеркалення самих себе. Але відображення не тих рис, які нам хотілося б бачити, а тих, які ми від себе приховали і глибоко закопали.
У дитинстві, коли соціальний тиск ще спотворило психіку остаточно, дитина цілком ясно бачить і розуміє свої бажання. Але оскільки йому постійно пояснюють, що таке бути «хорошим» і карають за те, що він «поганий», дитина з часом вчиться ділити себе на «світлу» та «темну» сторони. Світлу він показує батькам, щоб його любили та хвалили, а темну ховає та випускає на прогулянку потай, коли ніхто не бачить. Але з часом, оскільки тиск продовжується, дитина починає забувати про темну сторону — їй все рідше приділяється увага і вона зовсім втрачається, йде в несвідоме. Тепер уже дитина сама вірить, що вона «хороша», а все «погане» пішло, зникло назавжди.
В інших людях нас дратує те, що ми засудили і віддали анафемі у себе всередині. Коли ми дратуємося на нахабу — це наше власне вроджене нахабство, яке замість того, щоб бути спрямованим у позитивне русло, було придушене і виключене з життєвого циклу, вилазить назовні — розлючене і кострубате. Ми бачимо в ньому нагадування, що довгі роки вчилися ховати від усіх і від себе. І коли нам про нього хтось мимоволі нагадує, ми вішаємо всіх собак на нього — ми дратуємося на нього і вважаємо поганим. Нам здається, це він сволота, а ми хороші. А він не сволота, йому лише пощастило, що в дитинстві йому цю якість не «ампутували». Тому, якщо придивитись углиб себе ще уважніше, то виявиться, що ми йому навіть заздримо — «Йому можна, а мені не можна!» – І від цього дратуємося ще більше.
Цей стан може посилитися, якщо у людини перевтома чи гормональні зміни в організмі (найчастіше у жінок). Можна в цей момент про себе подбати: відпочити, зробити масаж, прийняти теплу ванну та ін. Це, звичайно, не вирішить причини, але знизить сильну напругу.
Ми не хороші і не погані. Ми такі, які є. Хтось знає себе краще, хтось гірший. Хтось дуже полохливий і дуже боїться виявитися поганим. Хтось дуже настирливий у тому, щоб доводити всім свою доброту. Але, навчившись якось ділити все на чорне та біле, ми несемо цей хрест по життю, розриваючи себе та весь світ на частини.
Доросліша людина повинна б дізнатися і прийняти всі сторони своєї душі, тому що тільки дитина змушена сліпо погоджуватися з тим, що вважати поганою, а що гарною. Дорослий повинен би сам для себе визначати ці межі. Але мало кому вистачає духу подивитись собі всередину — на темну занедбану частину душі, на ті якості, які колись довелося сховати якнайдалі, щоб не гнівати батьків.
Виклик дорослішання полягає в тому, щоб дізнатися себе, випустити на волю свою тінь і потоваришувати з нею або, хоча б знайти точки дотику для співпраці. Адже наша тінь – сховище сили та душевного потенціалу, а не втілення всього злого у людині. Тільки потоваришувавши з нею і прийнявши її, людина стає цілісною особистістю, що гармонійно поєднує в собі те, що було дано від природи.